Люблю фотографувати тих, хто готовий відкритись

Люблю фотографувати тих, хто готовий відкритись


«Коли я бачу класний кадр, то намагаюсь зафіксувати цей момент, зупинити його в часі…це і є моє натхнення!»
Володимир Твердохліб
Дата народження: 06.06.1978
Знак зодіаку: близнюки
Перший фотоапарат: «Смена-8М»
Домашній улюбленець: алабай Обама
Сімейний стан: майже одружений
Досягнення: неодноразовий учасник найпрестижнішого міжнародного конкурсу фотожурналістів «WorldPressPhoto»
…Він, як би правильно сказати, непосидючий. Він завжди щось вигадує, завжди в русі… Я б назвала його непередбачуваним…
Аліна Т.
…Це, мабуть, вперше мене сфотографували…і мені сподобалось…
Сашко С.
…Часто в студентські роки ходила на фото сесії, але саме його роботи прикрашають мій дім…
Вікторія П.
Звісно, скільки людей – стільки й думок, але з дня нашого знайомства Вова запам’ятався мені дуже веселою, позитивною людиною і що найголовніше – неперевершеним професіоналом у своїй справі. У спілкуванні з ним ніколи не було незручних пауз, жодного разу не бачила його в поганому настрої. Ми ніколи не розмовляли про роботу. Зізнаюсь, я навіть і не підозрювала, яким він може бути серйозним…
Альона О.
Зізнаюсь чесно, про те, що мені випаде нагода зустрітись з Володимиром Твердохлібом, я дізналась за дві години до призначеного часу. Моя колега-журналістка, яка повинна була брати інтерв’ю для журналу «Про свята і весілля» захворіла, а зустріч вже призначена, потрібно було терміново розрулювати ситуацію. Ґрунтовно підготуватись в такі короткі строки майже неможливо…заспокоювало і надавало оптимізму лише те, що Вову Твердохліба я знаю вже досить давно. І, незважаючи ні на що, дуже зраділа, що братиму у нього інтерв’ю, адже завжди приємно спілкуватись з цікавими людьми, яким є що розповісти, які можуть дати цінні поради, які залюбки діляться професійним досвідом…але все по порядку:
А: Вова, як давно Ти займаєшся фотографією?
В.Т. Оооой…я ще будучи піонером ходив на фото гурток. Веселі були часи…А от професійно фотографую вже більше 10-ти років. Починав колись з фоторепортажів і от до чого докотився (посміхається).
«Не люблю фотографувати бджілок »
А: Кого чи що ти найбільше полюбляєш фотографувати?
В.Т. За останні декілька років на ринку з’явилось дуже багато нових фотографів, я не буду торкатися теми їх професійної підготовки, досвіду, можливостей і якості роботи…Серед них є дуже талановиті люди, але справа в тому, що мало хто є універсальним. В основному вони працюють у певних вузьких напрямках. Наприклад, хтось фотографує тільки бджілок!:) Хтось тільки квіти вночі (макрозйомка). Хтось займається тільки комерційною фотографією чи весіллями. Я веду до того, що можу працювати з усім вище згаданим, але я не люблю фотографувати бджілок, не люблю фотографувати квіти вночі, не люблю фотографувати світанок і захід сонця…Я люблю фотографувати щирих, відкритих людей. Навіть не так, я люблю фотографувати тих, хто хоче фотографуватись, хто готовий відкритись ( в цьому можу і допомогти, володію 100% аргументами!).(сміється)
Після цього питання, Вова ще годину розповідав про різні курйози з життя. Про особливості «моделей» з якими доводилось працювати в різних містах України та  за кордоном. А потім, як то кажуть, «про все на світі» і ми непомітно відхилились від теми нашої розмови.
«Найкраща фотографія – та, на якій збережено  природність…»        
А: Як не парадоксально, але цей високосний рік, здається, видався рекордним за кількістю весіль! На Тебе  завжди є шалений попит! І, все ж, роботи вистачало?
В.Т. Я взагалі не можу скаржитись на відсутність роботи у будь-який сезон. :) Справді, цього літа було дуже багато  «весільної» роботи. Я б навіть хотів дати майбутнім нареченим декілька порад, щодо вибору весільного фотографа:
По-перше, ніколи не замовляйте чи відмовляйтесь від фотографа, керуючись самими лише плітками чи рекомендаціями. Ринок надзвичайно великий, тому не лінуйтесь, перегляньте роботи, зверніть увагу не тільки на обробку, а й на композицію…Весілля – це ж найважливіший день в житті новоствореної сім’ї, день, до якого готуєшся декілька місяців, а фотографії – це те, що увіковічнить щасливі моменти, це те, що все життя нагадуватиме про кохання,  красу і радість. От простий випадок, до мене в студію прийшла наречена в сльозах і попросила врятувати її весільні фото. Не знаю, хто її фотографував, але на кожному кадрі в неї було скривлене обличчя (вона дуже хвилювалась в день весілля, і не могла зняти напруження). От такий неприємний випадок. Звісно, я переробив усі фотографії…
По-друге. Наречені! А чи помічали ви, що зазвичай фотограф не показує молодятам як вони вийшли на фото, а міг би. Цього літа я виготовив нареченим диск на якому не було жодної обробленої фотошопом чи іншими програмами фотографії. Абсолютно автентичні фото! Якщо я бачив, що саме цей кадр потрібно робити чорно-білим з високою контрастністю, то одразу робив його чорно-білим з високою контрастністю, якщо я бачив сепію, то одразу робив сепію з низькою контрастністю…Тож повернемось до наречених, я був готовий вручити їм фотографії через 40 хвилин після завершення моєї роботи, адже все що треба було зробити – вибрати та роздрукувати вдалі кадри. До чого я веду: правильний ракурс, продумана композиція, вигідне освітлення зробить більше, ніж спеціалізовані програми.
А: А які фото Тобі подобаються: оброблені чи «натуральні»?І як можна під час весільного «божевілля» зрозуміти, де вигідне освітлення, вибрати правильний ракурс, відчути вдале місце якщо Ти, наприклад, у чужому місті?
В.Т. Так, я люблю, коли на фотографії збережено природність, але ми також заручники тенденцій. Сьогодні модно обробляти фотографії, та іноді обробка просто необхідна. Але одна справа трохи підтягнути тони, і зовсім інша повністю змінювати композицію.
Щодо орієнтування на місцевості серед весільного «божевілля». Вся справа у досвіді. Я переглянув більше тисячі весільних фотосесій, відзняв більш, як п’ятсот весіль. Після такого ти вже інтуїтивно розумієш, що і як треба зробити….і, звичайно, аналітичний склад розуму не зашкодить;)
Повертаючись до порад, по-третє.  Майбутні наречені, вибирайте зручне взуття(але про всяк випадок в мене завжди з собою є запасне зручне взуття: враховую цей нюанс). Це дуже важливо, щоб Ви почували себе комфортно, щоб Ви спокійно позували, насолоджувались, а не переживали і що найголовніше…не дивились під ноги! Дарма Ти посміхаєшся, – каже мені Вова,– скільки такого є, коли наречені виходять із  РАГСу  чи церкви з опущеними головами, бо… дивляться під ноги…
А: Мене давно цікавить питання:чому фотографи завжди більше уваги приділяють нареченій? Чому не домінує наречений. І, до речі, чому хлопців треба примушувати фотографуватись?
В.Т. Ну…не знаю.  Я, особисто,  приділяю достатньо уваги, як Їй так і Йому. Наречений – ніколи не зайвий ! А як заохотити його? Просто показати, що він класно виглядає на фото. Нема таких людей, які не люблять фотографуватись – це вже давно доведена істина!
Чесно кажучи, фотограф має взяти на себе роль постановника, адже наречені не повинні замислюватись, що і як їм робити – це вже моє завдання. А тим більше коли я фотографую українські пари. В Європі з цим набагато легше: там наречених готують заздалегідь. Дуже легко працювати, коли наречений поводить себе як джентльмен, а наречена – як справжня леді.
Маю також досвід фотографування турецького весілля. Всюди свої традиції, свої нюанси…незабутні враження:). На носі в мене цікаве замовлення – весілля у Відні.
А: Неймовірно, попит на Тебе розширює свої кордони.
В.Т. І це ще не межа.(Посміхається)
А: Які проекти Ти реалізовуєш наразі?
В.Т. Станом на сьогоднішній день я навчаю декількох талановитих молодих людей у власній фото школі «FOX». Заняття проходять щодня, окрім вихідних тривалістю 2 години плюс обов’язкові домашні завдання.
В цьому місці я б хотіла призупинитись і повернусь назад. На інтерв’ю з Вовою я прийшла трохи раніше і мала змогу бути присутньою на уроці у фотошколі. Дійсно, аналогів їй нема. Мене вразила, по-перше, повна відсутність теорії (книжки вони й самі почитають), а, по-друге,  я, напевно, вперше в житті побачила Вову настільки серйозним і сконцентрованим. Якщо колись надумаю вчитись фотографії, обов’язково звернусь до Володимира Твердохліба.
На моє останнє запитання: «Що б Ти побажав фотографам-початківцям?» Вова не замислюючись відповів: «Перш за все не зупинятись, завжди фотографувати, шукати можливості, зупиняти цікаві моменти. Весь час рухатись, розвиватись, і ні в якому разі не піддаватись на провокації…зараз такий час і варто сприймати його таким, який він є.»
P.S. Про знайомих людей писати завжди важко, намагаєшся бути об’єктивним. А от про талановитих – завжди легко, в цьому плані мені дуже пощастило. Я надзвичайно цікаво провела час, дізналась багато нового. І що особливо хочеться відмітити – Вова дуже ініціативний, він допомагав мені… брати у нього інтерв’ю: пропонував свої варіанти запитань, перефразовував, доповнював…
…А ще він зізнався, по секрету, що в наступному році планує одружитись…а от хто буде фотографувати весілля фотохудожника – таємниця! ;)

Автор: Альона Онда



Комментарии (0)

Оставить комментарий

Вы комментируете как Гость. Необязательно - форма входа ниже.

romantika tur vesillja v karpatah znizki

Ви закохані?

Так
голосувати
Можливо
голосувати
Ні
голосувати
всього проголосувало: 602
перший голос: 24.04.2013
останній голос: 20.07.2017